Дослідження показали наскільки привабливими є неперевіряємі переконання і як це поляризує суспільство.
Автори: Трой Кемпбел і Джастін Фрізен
– Проводилось наукове дослідження, яке показало, що вакцини провокують аутизм.
– Взагалі-то, автор цього дослідження втратив медичну ліцензію і переважна більшість досліджень не показала ніякого зв’язку між вакцинами і аутизмом
– Так, але не дивлячись на це, ми, як батьки, все-таки маємо право приймати рішення стосовно нашої дитини.
Розмова звучить знайомо, правда? – людина починає суперечку з перевіряємих тверджень і тут же з’їжджає з них – тільки-но вони стають невигідними.
Коли розпалюються дебати стосовно імунізації, Obamacare чи гомосексуальних шлюбів, багато людей намагаються використати наукові факти для зміцнення своїх аргументів. Але факти легко перевірити і дослідити – чи-то в фізиці, чи психології, чи політиці. І багатьох дивує: чому люди, спіймані на перекручуваннях, зміщеннях акцентів і т.п. не визнають своєї помилки? І чому настільки мале враження на людей справляють наукові факти, скажімо, про безпеку імунізації?
Наше нове дослідження, недавно опубліковане в Journal of Personality and Social Psychology, дослідило як люди втікають від фактів, що протирічать їхнім віруванням. Інколи вони обговорюють законність лише конкретних фактів. Але ми виявили, що інколи люди йдуть на крок попереду і, як в прикладі про вакцини, створюють нову проблему, яку неможливо перевірити науковими методами.
Давайте розглянемо проблеми одностатевих шлюбів. При вирішенні питання їх легалізації саме факти повинні б мали мати значення. Наприклад, чи є свідчення того, що діти, виховані в одностатевих парах є біднішими ніж ті, що виховані в парах з різностатевими батьками. Але інколи факти протирічать чиїмсь поглядам.
Ми вибрали 174 американських учасники – прихильників і противників легалізації одностатевих шлюбів. І надали їм нібито наукові дані, які або підтримували, або протирічили їх позиції. Коли факти протирічили, наші учасники, з обидвох сторін, частіше заявляли, що питання одностатевих шлюбів лежить не в площині фактів, а є питаннями моралі. А коли факти були на їхній стороні, вони частіше заявляли, що їхня думка базується на наукових фактах і менше на питаннях моралі. Іншими словами, ми виявили не заперечення фактів, а заперечення доцільності фактів.
У подібному дослідженні з 117 віруючими, ми вивчали статтю, що критикувала релігію. І виявили, що чим більше релігійним був учасник, тим більше він схилявся до того, щоби аргументувати свої вірування неперевіряємими доказами.
Ці експерименти показують, що люди, чию віру починають випробовувати, схильні переводити проблему в іншу площину. Говорячи науково, вони ніби вважають свою віру менш фальсифікованою, якщо їх “докази” вже неможливо науково довести чи спростувати.
Наприклад, люди критикують уряд через те, що той не працює. Але, якщо факти доводять, що уряд таки працює, ті самі особи будуть настроєні рішуче проти – вже чисто з принципу. Можна було б сподіватись, що об’єктивні факти повинні допомогти людям швидше досягти консенсусу, але ми бачимо, що американська політика сьогодні більш поляризована, ніж будь коли раніше.
Чи не є це свідченням того, що на факти просто “забили”?
Непросто оцінити правильність цієї ідеї, але ми спробуємо експериментально відповісти на фундаментальне запитання: якщо людина вважає, що її важливі вірування відносно важко перевірити об’єктивно, чи робить це її ще більш схильною до цих вірувань?
І два експерименти показали, що це – правда.
В експерименті з 179 американцями приблизно половині з них ми нагадали, що досягнення уряду Обами цілком можна перевірити. А іншій половині не нагадали. Потім всі учасники оцінили досягнення Обами за п’ятьма показниками (наприклад, створення робочих місць). Порівнюючи прихильників і противників Обами, ми виявили, що нагадування про перевіряємість показників в середньому знизило поляризацію між прихильниками і противниками Обами відсотків на 40.
Тоді ми перевірили протилежне: чи незалежність від фактів провокує людей ще більше зміцнювати свої переконання. Для перевірки цієї гіпотези, ми взяли 103 учасники. І виявили, що коли людині з більш високою релігійністю сказати, що існування Бога назавжди залишиться неперевіряємим, вона показувала ще більш високі релігійні переконання у порівнянні з тими, кому казали, що сучасна наука може дослідити існування Бога
Разом ці дані показали, по-крайній мірі у деяких випадках, що чим менша доказова база обговорення, тим глибше людина хотіла б закопатись у віру. Ці результати схожі в різних дослідженнях: менша кількість фактів збільшує вірування.
Отже, що з людської психології ми дізнались після вивчення неперевіряємих переконань? Ми дізнались, що упередженість чи “з’їжджання” – це хвороба і лікувати її потрібно фактами і освітою. Ми виявили, що ін’єкція фактів в розмову, зменшує симптоми упередженості. Але, на жаль, ми також дізнались, що лише факти можуть зробити так багато. А от щоби уникнути неприємних для себе висновків, люди можуть з’їжджати з фактів і використовувати інші численні інструменти для захисту своїх переконань.
Тож, найкращих результатів у боротьбі з хворобою упередженості можна досягнути тоді, коли ми навчимо людей сприймати неоднозначності, брати участь в критичних обговореннях і відкинути будь-які ідеології. Таке суспільство мало б намагатись створити ядро нової системи освіти. Ми ніколи не викорінимо хворобу упередженості ні в нас, ні в комусь іншому, ні в цілому в суспільстві. Але ми можемо стати людьми більш вільними від ідеологій і менш вільними від фактів.
Про автора
Трой Кембелл (Troy Campbell) – доктор філософії в Fuqua School of Business and Center for Advanced Hindsight в Університеті Дюка, Дарем, Північна Кароліна. Він вивчає як наші вірування і ототожнення безпосередньо стосуються наших повсякденних подій і думок. Джастін Фрісен (Justin Friesen) – дослідник у відділі психології Йоркського Університету в Торонто (Канада) Він вивчає психологічні і мотиваційні фактори, які поглиблюють соціальну нерівність
