Мене часто питають: чому я проти церкви?

В цілому, питання слід було би уточнити. Я давно перестав ділити церкву на патріархати. Спочатку через те, що не бачив різниці між каналами зв’язку з богом. Потім – тому що перестав бачити різницю і в персоналі: справді ж різниця між “менеджерами”, наприклад, УПЦ МП і УГКЦ в деяких містах і селах стає до того делікатно незримою, що аж незручно згадувати, як декілька років тому обурені українські віруючі постили в тих ваших фейсбуках розцінки на поховання російських самогубців, сміялись з анекдотів про хрещення московськими попами котів і собак та зверхньо цвиркали між зубами: “у нас все інакше”.

“Мир душі твоїй, Богдане” – у нас все точно так само, не пройшло і декількох років.

Моторошні історії про те, що в російських школах замість математики, фізики і мови, вводять уроки “словабожого” для багатьох невіруючих дещо втратили свою моторошність через те, що в українських школах уроки християнської етики впевнено крокують, долаючи шлях від факультативу на першому уроці, який можна (і треба) було профілонити, до введення таких уроків у дитячих садках і вже обов’язкового уроку в школах з подальшим екзаменом і занесенням в атестат.

І не потрібно зараз витикувати, що цього нема. Кілька років тому і факультатив християнської етики навіть в страшному сні не можна було побачити.

Але я попереджав ©

Не відспівують самогубців і не хрестять котів? – Люди добрі, це питання лише грошей. Спробуйте прикинути, за скільки $$ священник вашої парафії вчинить таке “дійство”. Не обмежуйте себе. 100 баксів? 1000, 10000?

Уявили? На якій сумі ви зупинились?

А фокус в тому, що в суспільстві з правильною церквою, ви би навіть не починали “торгуватись” і уявляти це.

Тому, перша емоція, що викликають святоші, що нагло вдерлись в школи і дитсадки – обурення і якийсь розпач. Як у пацієнта, котрий бачить результати аналізів, об’єм метастазів у хворому органі зі співвідношенням приблизно як площа церков до площі шкіл у Львові; і розуміє, що хіміотерапія вже ніхуа не допоможе.

Але значно більше гнітить те, що церква могла би стати чимось іншим: дуже цінним і важливим органом в державі.

Знову подумки проведіть експеримент: до кого ви підете з проблемою? Якщо кохана людина пішла від вас, чи на роботі проблеми, чи з дітьми, чи з батьками? Куди ви підете? Є в списку той священник, в якого ви двома абзацами вище “хрестили” кота?

Церква могла би і мала всі підстави стати психологом і психотерапевтом для людини, могла б заспокоїти в важкий час і допомогти розібратись з почуттями. Могла би стати місцем, звідки людина виходила б розраджена і заспокоєна.

А замість того, церква перетворюється в симбіоз податкової епохи Клименка і ОРТ будь-якої епохи.

І ще добре, що Конституція України функції інквізиції таки залишає за іншими органами. Щоправда, церква Конституцією України якраз “париться” постільки поскільки.

Я свідомо вибрав в якості заголовку, схожий на заголовок канонічного Оберемківського тексту. Мені би в голову ніколи не прийшло стверджувати, що в церкві немає хороших людей. Мало того, я знаю про них з книжок їх особисто. Але їх відсоток, як на мене, приблизно такий самий, як людей серед росіян – +/- 16% З не менш канонічних ста сорока шести.

Тому, поки що, особисто для мене церква – чисте і практично незаплямоване середньовічне зло. В чиї функції входить вициганювання грошей з обдуреного ними ж народу, забудова вільного простору своїми золотими куполами, бемкання дзвонів 365 днів в невисокосному році зранку до ночі, пиждження грошів на побудові сумнівної якості пам’ятників посеред дороги і порушення Конституції України…

І проти цієї церкви я таки да.

А в те, що в якомусь майбутньому ситуація зміниться на краще, особисто в мене віри немає ані найменшої.

Winter, здається, таки is coming