За останні декілька років мені пощастило побувати в Польщі, Угорщині, Болгарії, Німеччині, Австрії, Чехії, Японії, Італії.

В 2008 році я останній раз (я щиро сподіваюсь, що останній) був в Уфі (СР)

Певні стереотипи склались у мене в голові щодо життя в Європі і життя в Свинособацькій Республіці.

В Європі мені не доводилось бачити недопалків на тротуарах. Ні, я не можу стверджувати, що їх там нема, може мені просто не доводилось їх бачити. В Європі зранку прибирають вулиці. В Європі смачна кухня і з цього ніхто не робить якогось культу. В Європі за порушення ПДР грають і водіїв і пішоходів, при цьому і водії і пішоходи усвідомлюють, що грають їх “за дєло”. В Європі “знижка 70%” на ціннику в період знижок означає ціну до початку акції, помножену на 0.3

Основні враження з Уфи сформувались тоді, коли мент біля райкому партії заборонив нам робити фотографії, в сраному супермаркеті на колонах поруч з камерами відеоспостереження висіли роздруковані на принтері портрети Путіна і тоді, коли нам на стіл в “ілітному” ресторані подали два блюда. Одне називалось “Строганіна”, друге – “Рассольнік”. Мистецтво кухаря в одному випадку полягало в тому, щоби не забути філе лосося витягнути з морозильника і натерти на терці; в другому – не забути перекласти минулорічний салат з редьки з помийної ями в холодильник. Анонсувались же вони і подавались з таким пафосом, що впору було подумати, ніби сам президент Свинособакії доклався до їх приготування. Трохи в стороні від головного входу до ресторану курили декілька аборигенів і кидали недопалки на клумбу поруч.

Так от, в моєму стереотипному розумінні, кожен, хто кидає недопалки на тротуар, свідомо чи несвідомо намагається принести в Україні Свинособацьку республіку. Хто паркується як бичара на місцях для інвалідів, бо “де я маю паркуватись?” і “Я на одну хвилину” – розвертає вектор України з Заходу в сторону настоянки бояришника. Кожен баран, який перебігає дорогу хєр знає де, а потім бикує до поліцейських, що “я спішу на роботу, а до переходу – 20 метрів”, приносить в Україну трішки Уфи. Кожен директор супермаркету електроніки, в якого працівники вночі перед акцією міняють цінники з “2000 грн” на “6000 грн 2000 грн СУПЕР АКЦІЯ” – злодій, хуй і москаль!

І я підсвідомо відчуваю в них якусь загрозу.

Але не звертайте увагу – це просто стереотипи.