Чи варто засуджувати електорат, який висуває хєрового актора Зеленського на посаду президента України, плутаючи його з власним персонажем з “Слуги народу”, якщо, здавалось би, набагато вищі уми запрошує хорошого актора Кевіна Спейсі виступити на Ялтинській Європейській Стратегії (YES), щиро не розуміючи різниці між ним і Френком Андервудом?
Хіба це не підтвердження тези про те, що народ достойний своєї влади?
(це зовсім не про останні події, що стосуються Кевіна Спейсі, якщо що)
В Стівена Кінга є класне оповідання “Посвята”, яке досить точно пояснює чому не варто асоціювати Творця з його твором. Але Кінг, на жаль, в шкільну програму не входить 🙂
І, до речі, та ситуація ще раз підтверджує корисність читання замість втикання в телевізор: коли ви чули, щоб в президенти (в Україні) намагались висунути письменника?