Виходжу з офісу. На лавочці біля дитячого майданчика сидить заплакана дівчина, над нею схилився мужичок і достатньо агресивно запрошує зафоловити його офлайн: типу, “Оксана, бля! ти шо не поняла, авца! Пішли зі мною! Давай-на! Я шо, неясно виражаюсь?”
– Чувак, – кажу. – Якось не виглядає, що вона хоче за тобою йти.
При цьому слідкую за його руками, бо це тільки мені не можна бити людей, а їх такі обмеження зазвичай не стосуються. Плюс, стараюсь аналізувати власні емоції, пам’ятаючи, що в частині їх контролю сильно відстаю.
Чую у відповідь:
– Хулі ти доїбався? Не лізь в чужі сімейні справи. Це моя дружина, поняв?
(так, що там пульс, дихання, руки…?)
Звертаюсь до Оксани:
– Ви не мусите за ним іти, я викличу поліцію.
Мовчить.
– У вас все нормально?
Мовчить, хоч таке ідіотське питання і не передбачало нічого розумного у відповідь.
Чувак починає ходити кругами.
Мені на телефон приходить повідомлення, але чувак цього не бачить і думає, що я дзвоню в поліцію.
– Оксана, йдемо. Оксана-на, ідемо додому!
Оксана піднімає на мене очі і я раптом розумію, що відбудеться далі: бо в таку ситуацію вже колись потрапив: неподалік стадіону СКА ми з товаришем їхали на машині і побачили, як самець людини, порозривавши весь одяг на жінці, тягнув її за собою, шарпаючи, як пес стару шмату. Ми зупинились, чоловік почав втікати, товариш догнав, зробив декілька “зауважень” (інші часи і без камер) і тут же викликали поліцію. Так от – поки приїхала поліція (буквально за 3 хвилини, реально), жінка, так би мовити, зняла всі претензії до свого мучителя. Її питали, чи вона напише заяву, вона відповіла, що ні, що це – її чоловік, що вона звикла, бла-бла-бла.
Повертаючись до сьогоднішньої ситуації. Оксана, як теля, іде за своїм чоловіком, я тримаю в руках телефон, а з сусідньої лавочки до мене підходить мужчина років 28-30 і якось так мегаспокійно запитує що сталось?
Намагаюсь поумнічати, відповідаю, що якісь сімейні непорозуміння.
– Викликали поліцію?
– Ні, – кажу.
– Я теж. Вони, як приїдуть, то вона буде за нього заступатись.
…
За хвилину, “щасливе” подружжя сіло в маршрутку і поїхало додому. Де все в них буде добре, хоча, насправді, мабуть, ні.
І от питання: а як треба було зробити, щоб правильно?
