Схоже, кожна людина має свою хвилину слави. Це тоді, коли всі фотографують, хочуть бути ближче до тебе, коли пишуть в газеті чи знімають на телебаченні.
Є така притча про падишаха, який зупинив свій ескорт і дав дорогу шлюбній церемонії простим містянам, бо – “я буду падишахом і завтра, а вони мають лише цей день, щоб бути в центрі уваги”
Проблема інколи виникає тоді, коли людина застрягає і продовжує роками жити тим вчорашнім днем. Для самої людини проблема в тому, що вона не рухається і живе спогадами. Оточуючі ж страждають, вислуховуючи раз за разом ті самі історії.
Найгірший приклад – совкодрочери, яким “трава була зелена, люді дружилі і вкусний пломбір”. Вони ще потім на вибори ходять.
Я не знаю чому так.
Photo by Scott Webb on Unsplash