Час від часу доводиться стикатись в розмовах з людьми з аргументацією, скоротити яку можна до декількох простих тверджень
Я хочу, щоб все було по-чесному, але мотопомпу не чіпайте, кум має связі в міліції – це нормально, машину я не розмитнював, бо я манав переплачувати і кордон проривати не можна, але як було поступати, якщо злочинна влада вкрала паспорт. Але наголошую ще раз: я за те, щоб все було по закону! Все!
Пишаюсь собою!
Точка зору не повинна залежати від точки сидіння, на мій погляд. Є закони, якісь базові цінності, емпатія, зрештою, яка повинна дати можливість подивитись на ситуацію очима іншої людини. А все частіше згадується старий анекдот, який вимушений був адаптувати українською:
– Іванку, синку, що ти робитимеш, якщо знайдеш на вулиці десять гривень?
– Заберу їх собі
– Сина, це недобре. Що каже біблія про це? – Не вкради. Закони що кажуть? Ти мусиш піти і знайти того, хто їх загубив.
– Добре, тату.
– Іванку, а що ти робитимеш, якщо знайдеш кілограм золота?
– Знайду того, хто загубив і віддам йому – так, як каже біблія, правильно?
– Синку, не будь ідіотом! Якщо в тебе є кілограм золота, то до сраки що каже біблія!
