Їхали у Вроцлав святкувати Новий рік. Взяли квиток на автобус Львів – Краків – Вроцлав, але тільки до Кракова. Бо, по-перше, хотіли десь там ще випити кави, а по-друге, два квитки Львів – Краків + Краків – Вроцлав сумарно виходили дешевше, ніж один Львів – Вроцлав.

Запасу між запланованим приїздом до Кракова і відправленням автобуса до Вроцлава було години дві. Протягом поїздки я так званому “стюарду” декілька разів наголошував\уточняв щодо часу прибуття (крім того, що перед відправленням зі Львова рекомендував йому вимкнути свинособацьку музику в автобусі)

– Якщо не будемо стояти на кордоні, то будемо навіть скорше.

Але для українського перевізника нічого неможливого нема. Без якихось надзвичайних черг на кордоні, воно таки примудрилось запізнитись більше, ніж на дві години.
Приїжджаємо на вокзал – нашого нового автобуса вже нема. Я, витягнувши вже речі з автобуса, кажу “провіднику”:

– Чувак, ми через вас запізнились, тепер ви нам мабуть запропонуєте поїхати до Вроцлава, правильно?

То дурне настрашилось, стало кричати водієві: “Давай, поїхали, скорше…”

Водій – такий самий пизданько, двері закрив і рушив.

– Ну, – думаю, – хєр на тебе, ми собі кави поп’ємо, як і планували а там щось придумаємо.

Заходимо в приміщення автовокзалу спитати щодо наступного автобуса. Назустріч вибігає подружня пара, що їхала з нами. Всі такі в домашніх тапочках, в спортивних костюмах.

– А де автобус?
– Поїхав,
– Як поїхав? – хором питають туристи, потроху в’їжджаючи в ситуацію. На дворі – 30 грудня, а їх речі і гроші – в автобусі. – Він же казав, що 15 хвилин будемо стояти.

Може він і збирався стояти 15 хвилин, але вроджена емпатія і бажання допомогти клієнту, що постраждав з його провини, раптом викликали люту необхідність звалити швидше.

Я не знаю чим ця ситуація закінчилась, бо нещасні пасажири в тапочках побігли доганяти автобус і ми їх втратили з поля зору.

Наш автобус, як виявилось, теж запізнювався і хвилин через 15 ми спокійно їхали у Вроцлав. Куди прибули рівно по графіку.

Ітого: Досвід 2015-2016 років говорить, що виїзд з України автобусом української компанії нагадує руску рулетку з 5 патронами. Імовірність фейлу — експоненційно наближається до 100.

P.S.: Яке це було щастя — Інтерсіті до Перемишля

Photo by Bruno Martins on Unsplash