В грудні минулого року їхав у Київ. В купе познайомився з дівчатиськом. Воно є тут, на ФБ, але тегати не буду.

– Куди? – питаю.
– Та на Майдан, куди ж?
Заходить провідниця.
– Постіль?
Я беру. Мале відмовляється.
Мене ж культури ніхто не вчив. Питаю – як будеш їхати?
– Та що там тої дороги?
Доходить. Допитую.
– Не було плацкарти, – каже, – то й взяла те, що було.

Іду до провідниці, даю гроші ще на одну постіль. Провідниця каже:
– Та я вже їй і так несу, не треба. Їх тут багато їздить.
Ще замовив чай, витягнув пару Снікерсів (я ж не знав, що то кацапське), пригостив.
Рідний Політех, виявляється. Сесія.
– Як же ти здаєш?
– Я один наперед здала, а ще один перенесла на пізніше, викладач дозволив. Вночі щось почитаю.

Таке…

Студікі, зі святом вас! Величезна частина того, що сталось – ваша заслуга. Ваша молодість, відвага і свободолюбство зробили цей Майдан. І роблять далі. Ви заслужили жити у вільній країні.

Люблю вас!

PS: А Журавель – геній!

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *