На сидіння позаду влаштовуються двоє молодих пацанів! В шурхотінні кульків пропускаю початок діалогу, вловлюю тільки:

– Прикинь, я себе готовлю свободный коридор, а он, блядь, хуярит на f4!!
– Та ты гонишь, бля!
– Та отвечаю!

Один другому, видно, щось показує на екрані телефону. Доноситься лише «ну бля» і «піздєц». Через деякий час один другому замріяно:

– Юлю помнишь?
– Помню, конечно!
– Как же она, блядь, играла!!!

Якщо б «вимкнути текст», за інтонаціями можна було б подумати, що два “тіпочки” обговорюють останній гоп-стоп з подальшим діленням награбованого.

Переконався, що мова трохи про інакше якось не відразу:

– Ты, говорят, в Риге играл?
– Да
– А памятник Талю видел?
– Честно говоря, не обратил внимание.
– Ты что, охуел? Был в Риге и не видел памятник Талю!

Ніколи б не подумав, що шахи – настільки екстраординарний і хвилюючий спорт!

Photo by Matthew Henry on Unsplash

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *