Вчора мав історію в Макдональдсі. Якийсь малолітній чувак вліз поперед мене в чергу, я зробив йому зауваження і чувака понесло: куча погроз, куча образ, куча “оголошень” про те, що він з прокуратури, поліції, займався боротьбою і всіх поламає. Зараз тільки візьме замовлення. Я сказав, що почекаю його на вулиці. За декілька хвилин він вибіг, повторив всі свої тези про боротьбу і прокуратуру, на прохання показати посвідчення прокурора, витягнув на кілька міліметрів водійське посвідчення, пішов, прийшов, знову пішов, знову прийшов.

Варіантів було декілька і я вибрав той, що ніколи не вибирав. А саме – проігнорувати. Ментально я був готовий до бійки і поразки, але так само подумки я уявив (вкотре вже), що вбиваю його. 
Чи калічу.

Кілька місяців перед тим в мене був інцидент на дорозі, коли дійшло до рукоприкладства. Але їх було двоє, файт закінчився якось “внічию”, і мене значно менше непокоїла моя губа, ніж можливі травми опонентів. І я не був щасливим взагалі (не кажучи про інші – сімейні наслідки, що теж вплинули на вчорашнє рішення)

Вчора зло, яке поїхало непокаране, теж не зробило мене щасливим.
Що би робили ви?

Photo by Ming Jun Tan on Unsplash
Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *