“Ті, хто читають книги, завжди будуть керувати тими, хто дивиться телевізор”
Не дивлячись на охуліард фактів, що підтверджують прямо протилежне, населення продовжує вірити в цю мантру. 1
(Як людина, що читає 10-15 книг в рік, можу сказати вам: хєр то правда: я, наприклад, зробив все можливе і неможливе, щоб більше ніким ніколи не керувати)
По перше: хоча би останні вибори по світу повинні були переконати вас у тому, що телевізор дуже навіть перемагає. Знаючи особисто кількох інфлюенсерів, які навіть проводять семінари успіху, можу впевнено стверджувати, що книг у них вдома є багато, часто куплених на Книжковому форумі раз на рік, з автографами авторів і обов’язково заінстаграмлених зі скромним коментом, типу “от, прикупив собі на пару місяців”. Однак далі Інстаграму і анотації, щоб у випадку чого не впасти мордою в болото, справа заходить рідко.
Два: Ясно, що позиціонують вони себе як читачі. Що, власне, доволі незрозуміло: вони начебто намагаються справити враження на глядачів, які, однак, вважають, що читачі — кращі? Ну, або в читачів доволі невисока самооцінка.
Три: В якісь часи, коли книг було мало, це було важливо. Напевно. Не знаю — мені не те щоб аж дуже, але вистачало. Але тепер, коли люба обіз’яна може написати книгу, мова більше йде про той анонс, який для цієї книги обіз’яна замовить. І прорекламує. В телевізорі, наприклад.
І пошук книги, яка не віддавала би Арестовичом чи Ларисою Бураковою, стає тим ще челенджем. А люди, які можуть порадити людську книгу, стають мало не на вагу золота.
Кста, анотації можуть вас підвести: мені якось попалась в руки книга, де анотація була настільки не по темі, що я навіть не впевнений, що її не взяли з іншої книги. Правда, з нашими інфлюенсерами, кого б це хвилювало
- До речі, я колись зробив ревізію відомих прислів’їв. І виявив, що більшість з них в основі своїй – неправда. Не кажучи вже про те, що на кожне “Не забиваєш ти – забивають тобі” є “Гол, як кажуть, назрівав” ↩︎
Photo by Miguel Alcântara on Unsplash