Просто підкориговані дорожні помітки. Як не напишеш по свіжих слідах, то не напишеш ніколи.

Львів — Перемишль на Інтерсіті (180 грн) і так само назад. Ще більше ціную цей комфортний, надійний, дешевий і в зв’язку з останніми подіями з Ryanair, мало не останній спосіб перетнути кордон без необхідності стояти по декілька годин на кордоні.

Перемишль — Жешув пощастило добиратись з товаришем на його авто.

Жешув — Краків на Інтерсіті (30 зл). Поїзд з двома типами вагонів – такий, як наш і з роздільними купе, але теж сидячими. Вартість, здається, та сама, комфорт – не фонтан, вайфайчиків не виявлено, туалети – на висоті.

Краків.

Цього разу враження з Кракова – якась феноменально величезна котлета в Ресторані Chłopskie Jadło, що називається SCHABOWY PO CHŁOPSKU. 640 грам котлети!! Площею трохи менше Андори! В очах чувака, якому її принесли, були одночасно захоплення і відчай, бо це – реально страва щонайменше на двох, а обидві його супутниці поназамовляли не сильно менші інші страви.

Коли ми спитали офіціанта як люди це з’їдають, той сказав, що “половину з’їдають, а половину забирають з собою”

A post shared by blackburst (@blackburst) on

Охоче вірю, бо кілька місяців перед тим ми так спасували перед порцією дерунів.

Планую всі кулінарні фото викласти окремим постом трохи згодом.

Взагалі поляки мають дуже класну кухню. З любов’ю вони готують чи без – я не знаю, але результат, особисто для мене – завжди неймовірний.

Краків — Прага (Polski bus) – 70 злотих на двох.

Позаду сидять дві старші іспанки чи мексиканки. Крізь сон здається, що розмовляють захрипші посіпаки (Minions)

REM: Не знаю що робиться з польськими перевізниками, але на їх пунктуальність я б не розраховував. Комфортабельність – ок, вайфайчики і туалети – ок, вчасність – 50 на 50. Це особливо дивно, враховуючи, що міський транспорт запізненнями не грішить.

Прага.

Найгірше місто, щоб кинути пити пиво. Напевно в них хороше вино, але як це взнати, якщо є Pilsner Urquell, Staropramen, Krušovice, Kozel і т.д. Улюблене пиво – Pilsner. Цілий перший день виявився якраз днем Пілзнера. Другий день починався, як день НЕ Пілзнера, але потім все повернулось на свої місця.

І такі по всьому місту ⏱ #details

A post shared by Roksolana Bobynets (@rbobynets) on

Готель за 50 євро з 4 зірками – Amarilis. Хороший сніданок, комфортний номер, вигідно розташований готель. Без проблем дозволили залишити речі до поселення і після виселення. 56 євро за ніч. На booking.com такої ціни нема, але є методи (колись напишу)

Я не зовсім розібрався скільки повинні коштувати їжа і пиво в місті. Найдешевший Пілзнер, який нам довелось пити, коштував 47 крон в Олімпії. (Найдешевшим непілзнером в ресторанах виявилась Krušovice в U MLYNÁŘE – дуже рекомендуємо теж). Найдорожчий – в Staroměstská restaurace – 115 крон. При тому, що в меню на сайті написано 45. Але ми були там в неділю і на літньому майданчику, а не всередині ресторану. Так що уточняйте ціни.

REM: До речі, “Уточняйте ціни” стосується багатьох речей в Празі, але дуже сильно – обмінних пунктів. Не соромтесь навіть не спитати, а попросити щоб написали. Візьміть листок паперу, напишіть на ньому, наприклад, “100$” і нехай касир в обміннику напише той еквівалент в кронах, який відповідатиме цій сумі. Інакше можуть бути питання.
Цього разу обмінники я не перевіряв, так що це ще з минулих поїздок досвід.

Одне задоволення ходити по Празі (мабуть не лише по Празі) у вихідний день. А ходити по Празі в будній день – зовсім інше задоволення: людей в рази менше, ціни, здається, теж міняються (але це не точно).

В черзі до Собору Святого Віта в понеділок ми не простояли навіть 1 хвилини, тоді як в суботу-неділю на цей івент треба було б зарезервувати добру годину часу.

Музей Старопрамен.

Як музей – таке собі. Три кімнати, екскурсовода нема, вся екскурсія лунає з динаміків. Нічого особливого. Але пиво у ресторані при заводі – надзвичайне. Тим більше, що, замовивши екскурсію, ви ніяк цей ресторан не оминете, бо у вартість входить один бокал безкоштовно. А під час екскурсії ми так надивились на процес виробництва пива, що за той бокал в ресторані готові були продати свою гнусну душонку.

Меню ресторану невелике – якраз для того, щоб спілкуватись, а не вибирати страви.

“А там єщьо нємного і Florence”

До автовокзалу в Празі на Florence можна добратись на метро, автобусі, трамваї, таксі чи пішки. Знаходиться в 10 хвилинах ходьби від центру.
Дорога назад мало відрязнялась від дороги вперед, ніяких мудростей і лайфхаків не буде, хіба що таке: подбайте про воду і їжу (якщо треба) заздалегідь. Бо в першій ночі ми її там купити не змогли. В автоматах продажу є за якісь нерозумні гроші, приймає апарат тільки монети. І якість цих напоїв настілки гидотно-кислотна, що до спраги ризикуєте відразу додати цироз.

Краків.
Квиток на поїзд до Перемишля – 45 злотих. Взагалі-то, польська залізниця надає право пільгового проїзду величезній кількості населення. Є знижки для дітей, студентів, пенсіонерів, військових (польських, наскільки я розумію), власників Карти поляка, для певних професій. Але не для нас. Ми, як лохи, повинні були заплатити повну суму. Поїзд до Перемишля їде кожні 2 години. Ми хотіли поїхати тим, що прибуває якраз до поїзда Перемишль – Львів – Київ, але на нього, на щастя, не було квитків. Взяли на той, що швидше. Замість 8:08 він виїхав у 8:48. Ну і на 40 хвилин пізніше приїхав. Це все одно залишило багато часу для перебування в Перемишлі, але, якби на ті самі 40 хвилин запізнився наступний поїзд, то часу на перебування в Перемишлі у нас вже могло бути набагато набагато більше.

Ітого:
Нема “ітого”. Просто дорожні замітки. Добре б, щоб комусь згодились.

 

The main photo by Ryan Lum on Unsplash

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *