Je t’aime, les ordinateurs, peugeot…

Французьку мову мені в школі викладали 7 років. Ще 3 чи 4 – в інституті. І вище я написав абсолютно весь свій французький словниковий запас.
Моя англійська дещо краща, але більш-менш спілкуватись нею я можу лише в стані легкого алкогольного сп’яніння. Що само по собі трохи цікаво, але може про цей феномен якось іншим разом.
Для вивчення англійської я докладав немало зусиль. Я дивився фільми, ходив на курси, читав книги. Але до розуміння мови мені все ще далеко.

Для вивчення єдиної іноземної мови, про яку я можу сказати, що розумію її в хорошому значенні слова “розумію” мені, власне, не довелось докладати практично жодних зусиль.
Моїм вчителем був телевізор і я часто повторював фрази, типу “Як я вас ніє чєрпі! Забіє вас вшисткіх”, або “В’єм о чим мишліш. Чи зробівем шешчь чи п’єньчь стшалув”, копіюючи інтонацію і акцент Гаргамеля чи Брудного Гарі.

Чи інших.

Якийсь час мені здавалось, що це природньо – жити у Львові і знати польську мову. І ніякого прориву у мене немає. Однак виявилось, що це не так і разюча більшість навіть жителів приграничних територій володіє нею на рівні “прошу перепрошую, двє пачкі панє цельнік ніц больше нє вьозе”

І тому мене сильно зачіпив цей ролик з ТЕД. Треба лише подумати як це застосувати для себе.

Подивіться. Там є українські субтитри.

Заглавне фото – з www.pinterest.com