В поштовій скриньці виявив сьогодні конверт з рукописним текстом про централізоване управління прямо з неба і відразу за цим – грядущий піздєц.
Лінки і пруфи на Біблію додавались.
А через кілька хвилин на вулиці зустрів двох жінок, що носили релігійну літературу помежи люди. Вже друковану.
Виглядали вони не просто сумними чи скорботними. Виглядали вони так, неначе після дослідів зі струмом з’їбались з паталогоанатомії. І то, простирадла на пацієнтах моргів виглядають якось веселіше.
“Возрадуйтесь, ми принесли добру вість!”
Та чур мене чур від ваших добрих вістей. Уявляю, кого вони пришлють повідомити погані новини.
Дві речі мене однак заспокоюють:
- Хрен хто нормальний до “менеджерів” з такими обличчями колись вступить.
- Вони часто збираються в одному місці. І мені це сильно нагадує анекдот про “я вас блядєй 10 років в одному місці збирав”
PS: До речі, фобія, яка примушує людину боятись бути щасливою, називається релігія Cherophobia. Читаючи окремі епізоди з Біблії, я, наприклад, не розумію чому там ніде немає відсилання до цього медичного терміну.
