…и милость к падшим призывал
В «Saving Private Ryan» персонаж Тома Генкса – Джон Міллер проявляє великодушність і відпускає полоненого німця. Звісно, глядачі офігівають від такого вчинку.
А найбільше офігіває сам Міллер, якого відпущений на волю німець через кілька днів без найменшого жалю вбиває. Чи з найменшим – на цьому не акцентується. Його потім капрал Алхем все ж таки розстрілює. Беззбройного, до речі.
Не можу стверджувати, що це – мій улюблений фільм, але саме ця сюжетна лінія дуже запала в душу.
Я згадую її кожного разу, як чую, що Симоненко створює партію, Портнов виступає на ЗІКу, ЗІК бере у Портнова, Насіров збирається в президенти, затриманий на хабарі держслужбовець через 3 місяці п’є пиво з кєнтами, ну і т.д.
Далі написав про демократію, свободу слова і т.д., але витер. Не буде моралі.
Я не знаю як правильно.
