Щирої реклами пост.

Частина 1

В кінці 2015 року я відчув, що тупію. Речі, які декілька років тому здавались елементарними, стали сприйматись з страшним скрипом. Фейсбук, з його потоком коротких повідомлень, успішно сформував кліпове мислення і будь яка спроба у вільний час зависнути над книгою чи якоюсь серйозною темою призводила до того, що через кілька хвилин переді мною знову маячив синій екран смерті фейсбука.

Щасливе продовження цієї історії у тому, що мені на очі потрапив Prometheus. Десь в тому ж ФБ з’явилась реклама Гарвардського курсу CS50. Але на нього треба було чекати. А чекати не хотілось. Тож я почав “Курс програмування мовою Python” від Київського Політехнічного Інституту.

Не можу сказати, що я очікував від нього якихось надзвичайностей. Більше щоб “розім’ятись”.

Несподіваним виявився не стільки результат, скільки сам процес навчання. З’явилось забуте давним давно відчуття очікування можливості взятись за новий урок. Серйозно! Ці чуваки не тільки знають свій предмет, а ще й вміють навчати! Вміють знайти баланс між тою частиною, яку потрібно дати на уроці і тою, яку ви мусите знайти самостійно. Підштовхнути до пошуку інформації і зробити наступний ваш крок таким, що потрібно напружити трохи засохший мозок (про мозок це я виключно про власний)

Частина 2

Курс закінчився, а CS50 все ще не відкрився. Тож я тикнувся у наступний курс на Прометеусі від того ж КПІ – “Розробка та аналіз алгоритмів”. І ось це вже виявилась повна жесть. Перші дві лекції для мене звучали ніби китайською мовою. Це при тому, що хх років тому я закінчував Львівську Політехніку і з математикою у мене не було проблем.

Але верх взяв гонор і цікавість – до якого заняття я доберусь взагалі.

Вчора вночі я закінчив передостаннє. Завдання звучить так:

На вхід подається орієнтований граф, який заданий текстовим файлом. Вершини цього графу позначені числами від 1 до 875714. Кожний рядок у вхідному файлі відповідає орієнтованому ребру графа […] Отже, вам потрібно визначити компоненти сильної зв’язності в цьому графі.

Так от, весь кайф у тому, що я взагалі не тільки розумію про що йдеться, але і зміг за допомогою Python написати програму, яка всю цю роботу з майже мільйоном вершин і більш ніж 5 мільонами ребер зробила менше, ніж за 1.5 хвилини.

І це при тому, що в теорії я все ще дуууууже погано себе почуваю. Я забув як розв’язувати квадратичні рівняння, забув логарифми і ряди. Тому, загальний бал за теоретичну і практичну частини, може виявитись недостатнім для отримання сертифікату. Проте, на сьогодні це мене не хвилює взагалі. Тому що основної мети я досяг – мозок знову рухається, я абсолютно безкоштовно і за якихось 3-4 місяці отримав ті знання, за які досі платять гроші протягом сильно тривалого сроку.

І нарешті відкрився CS50. Але мушу сказати, що на превелику радість, в Україні є прекрасні викладачі, які навіть такого бевзя можуть навчити трохи програмувати і трохи думати.

Приєднуйтесь.