Як це називалось колись?
“Сідай на місце і перестань розповідати казки Андерсена”
Вчителька в школі, коли я вигадував чергове пояснення свого запізнення на перший урок. Можливий асортимент пояснень був сильно обмежений: транспорт відпадав, бо жив я в 100 метрах від школи, пожежі теж, бо вікна квартири виходили на вікна класу. Ліфт і сусідів, що раптово затопили, частіше, ніж раз в рік використовувати було негоже, тому до 3-4 вересня, зазвичай треба було придумувати щось інше. І я якось викручувався.
“Складно звонишь”
Одна діваха – студент факультету журналістики ЛДУ, коли я, намагався її “склеїти” і розказував “за жизнь”
І як це називається тепер?
– Storytelling!
