Борцям з медреформою та іншим, хто якось так зненацька став кликати на свої мітинги найнятих алкоголіків.

Сидить старий шотландець в пабі, сидить, потягує якийсь алкоголь, курить.

Сидить, сидить і каже до себе: – Ось цей вітряк побудував я. Побудував сам. Сам назбирав каміння, намісив розчин і побудував. Але ніхто мене не називає Макфларен – будівник вітряків.

Посидів, відсьорбнув ще алкоголю, затягнувся.

– Ось цей сад я посадив сам. Всі тішаться, завжди урожай яблук. Сам посадив. Знайшов саджанці, доглядав. Але ніхто не називає мене Макфларен – садівник.

Посидів, взяв в руки бокал, подивився на світло крізь нього, ще затягнувся, випустив повільно дим.

– Цей міст я теж сам побудував. Зрубав дерева, обробив, забив в землю палі, порівняв дошки. Сам. Тепер по ньому ходять люди, коні, їздять візки. Чому ніхто не називає мене Макфларен – будівельник мостів?

Посидів ще трохи, відпив з бокалу, затягнувся.

– Але варто було один раз виїбати цю нещасну вівцю…

Може ви побудували свої мости і посадили свої сади. Може у вас цього і не забереш.
Але сьогодні ви виїбали вівцю.